Заснування громадської організації
Оксана та Аліна Микитишин заснували ГО “Гроно ініціатив” для просування гендерної рівності та підтримки жіночих проєктів. Їхній “Клуб жіночої самооборони”, попри фінансові труднощі, об’єднав жінок у Тернополі, Києві та Львові, підвищуючи їхню безпеку і самооцінку. Хоча організацію закрили після їхнього переїзду за кордон, заняття у Львові тривають понад 8 років, свідчачи про тривалий вплив ініціативи.
Страх та ненависть до гендерних питань у Тернополі
З Аліною Микитишин я познайомилася за дуже незвичайних обставин: я допомагала Мішелю Якобі знайти волонтерів на його буйволину ферму в селі Стеблівка на Закарпатті. На моє онлайн-оголошення відгукнувся Емануель, який саме перебував у Тернополі і прийшов на першу зустріч зі своєю дівчиною Аліною. Відтак, ми з нею подружилися і вже тримали міцніший контакт.
Я на той час жила і працювала в Тернополі, а Аліна навчалася в педагогічному університеті на спеціальності іноземна філологія (англійська мова). Аліна невтомно пробувала декілька років вступити до університету за кордоном. На жаль, їй постійно приходили лише відмови.
Спілкуючись більше, ми зрозуміли, що в Тернополі є дуже небагато організацій, які справді займалися б питанням гендерної рівності та просуванням жіночих ініціатив. Тоді, у 2016 році, було нормою знаходити на сайтах працевлаштування оголошення із запитом на кшталт “потрібна симпатична жінка віком від 18 до 30 років” або бачити на вулиці зовнішню рекламу автомийки з оголеним жіночим тілом. Об’єктивація, сексизм, ейджизм та мізогінія були темами для обговорення лише на кухні, бо практично ніхто не виносив це у публічну площину. Активними та почутими були лише організації в Києві та великих містах України.
У 2017 році я почала писати статті для сайту “50 відсотків” (про жінок у політиці) і того ж року ми з Аліною заснували громадську організацію “Гроно ініціатив”. У нас було близько 10 членкинь з різних міст, і в статуті передбачалося просування гендерної рівності, що викликало подив на обличчях чиновників та реєстраторів.
Жіноча впевненість у собі та безпека — підґрунтя для рівності
Нашим першим проєктом став “Клуб жіночої самооборони”, для якого нам не вдалося знайти фінансування. Відмови в грантах приходили одна за одною. Однак ми не здавалися.
Я звернулася до Федерації Крав Маги в Києві (ізраїльське бойове мистецтво самооборони) з проханням допомогти нам з контактами тренерів у різних містах України. Відтак, вдалося організувати три клуби в Тернополі, Києві та Львові. Тренери погодилися брати менше коштів з жінок, які платили за заняття символічні внески.
У Києві та Львові на перше заняття прийшло більше 25 жінок, а в Тернополі — близько 30. Подальші тренування відбувалися двічі на тиждень.
Ці заняття виявилися корисними, адже розвивали у жінок почуття власної гідності, підвищували рівень персональної безпеки та самооцінку. Пригадую один епізод, коли була вправа на голосний крик. Деяким учасницям було фізично чи морально важко крикнути. Настільки була слабка ситуація з власними кордонами. Жінкам культурно заборонялося висловлювати незгоду чи підвищувати голос. У багатьох із нас глибоко сиділа фраза: “Ти ж дівчинка, так не можна робити”.
Також ми організували зустріч жінок із психологинею, яка розповідала про страх і як його долати. Ми з Аліною намагалися відвідувати тренінги для громадських організацій та феміністичні події, щоб перебирати досвід від більш досвідчених колежанок.
Коли я та Аліна все ж виїхали за кордон на постійне місце проживання, то і організацію довелося закрити. Курси самооборони в Тернополі проіснували рік, у Києві — приблизно 9 місяців, а у Львові курси існують до сих пір. Жінки самі самоорганізувалися і проводять заняття вже вісім років.
Це дуже мотивує, адже показує, що деякі проєкти далі живуть своїм життям і мають великий вплив на буття людей, які беруть у них участь. Для мене, як для ідейної натхненниці та візіонерки, це дуже важливий результат.